Російські військові кореспонденти поділяються на дві категорії: ті, хто працюють в офіційних російських ЗМІ, та військові кореспонденти-блогери. Аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова понад три роки досліджує матеріали і тих, й інших.
Виправдовують агресію, намагаються вібілити воєнні злочини росіянІрина Сєдова
«Так звані військові блогери в основному ведуть свої телеграм-канали, де мають досить багато підписників. Вони можуть робити вигляд, що періодично критикують владу, але все одно повторюють ті самі наративи, що й державні, які працюють на державні медіа або взагалі російські медіа, так звані військові кореспонденти. У тих військових кореспондентів, які працюють у державних та інших великих медіа, у них дійсно немає ніякої критики влади, вони просто виконують ті завдання, які їм дають зверху. Тобто вони виправдовують агресію, намагаються відбілити воєнні злочини росіян і обставити це все, що це подвиги насправді, а не злочини», – зазначає аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.
Олександр Федорчак
28-річний кримчанин Олександр Федорчак був військовим кореспондентом російського видання «Известия». На його похоронах лунали фрази про те, що «робота військового кореспондента взагалі безумовно складна» і про те, що «саме завдяки військовим кореспондентам ми дізнаємося справжню правду».
У 2022 році Федорчак їздив на окуповану частину Херсонської області як військовий кореспондент «Крым 24».
«Є відчуття, що українська армія воює не тільки проти наших солдатів, але й проти мирного населення своєї ж країни. Ось один із прикладів. На цьому місці раніше був триповерховий магазин одягу, але після прямого влучання повністю зруйнувалися третій і другий поверхи. Конструкція може обвалитися в будь-який момент. Обстріли українських націоналістів тривають і зараз», – розповідав Федорчак своїм телеглядачам.
Федорчак був убитий 24 березня 2025 року поблизу селища Михайлівка Луганської області. Російські ЗМІ стверджують, що в машину влучив HIMARS. Разом із Федорчаком загинули співробітники телеканалу Міноборони РФ «Звезда»: оператор Андрій Панов, їхній водій Олександр Сіркелі, а пізніше помер військовий кореспондент «Звезды» Микита Гольдін.
Незабаром після похорону могилу Федорчака спалили. Як і могили трьох військових на цьому ж кладовищі в селищі Нижньогорський у Криму.
Федорчак у своїх матеріалах називав захоплені російськими військовими території України «звільненими», а українських військових – «бойовиками». Федорчак не приховував, що займається пропагандою.
«Чудово, що у нас є можливість працювати, тому що, наприклад, в українській пропаганді, наскільки я знаю, чисто українських журналістів на передову не пускають, там працюють в основному західні ЗМІ. Звичайно, кожен подає інформацію по-своєму, і вона, на мій погляд, є досить однобокою. Об'єктивності на війні бути не може. Ти як людина, чия країна воює, апріорі займаєш сторону своєї країни, своєї батьківщини, але я вважаю, що ми подаємо інформацію набагато якісніше, ніж наш противник», – розповідав він в одному з інтерв'ю.
Після діяльності на каналі «Крым 24» Федорчак виїхав до Росії – працювати разом із дружиною на каналі «Звезда», що належить Міністерству оборони РФ. Пізніше почав працювати в російському виданні «Известия». Фотографувався на тлі зруйнованого Бахмута, на тлі «Азовсталі».
Вони самі вважають, що вони – частина військової машини, тому що у них немає поділу між церквою, журналістикою, армієюІрина Сєдова
Якщо спочатку на війну їздив у цивільному одязі, то в останні роки – постійно у військовій російській формі, жодними розпізнавальними знаками не відрізнявся від солдатів РФ.
«Я так бачу, що ось ці Коц, військовий кореспондент Котенок – вони ж усі ходять, дійсно, багато хто з них ходить у військовій російській формі. Тобто у них немає якихось жилетів «преса», якихось спеціальних шоломів «преса», тому що у них преса – це частина військової машини по факту. Їздять у цій формі, хизуються цим. І вони самі вважають, що вони – частина військової машини, тому що у них немає поділу між церквою, журналістикою, армією», – ділиться своїми спостереженнями аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.
Юрій Авдєєв
Кримчанин Юрій Авдєєв багато років пропрацював на кримських телеканалах, у різних пресслужбах, працював і в партії «Русское единство» Сергія Аксьонова (за документами – Аксенов). Після окупації Криму Росією з 2018 року був кореспондентом каналу «Крым 24».
У 2022 році Авдєєв їздив як військовий кореспондент на окуповані території Херсонської та Запорізької областей. У його сюжетах лунали фрази російської пропаганди про «українських нацистів», про інтереси Росії, цілі війни називав «наші цілі», говорив про «денацифікацію і демілітаризацію». І режисирував військових для виступів, наприклад, щоб вони кричали хором. Усе це – приклади тільки з одного сюжету про батальйон Судоплатова.
Якщо уважно вивчати, сортувати, аналізувати ці висловлювання, в принципі, вони зводяться до одного: виправдання війни, агресії, спроби геноцидуІрина Сєдова
Аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова зазначає, що російські військові кореспонденти мають 10-12 загальних однакових наративів, які вони системно поширюють, а деякі урізноманітнюють своїм креативом.
«Якщо уважно вивчати, сортувати, аналізувати ці висловлювання, в принципі, вони зводяться до одного: виправдання війни, агресії, спроби геноциду. Ось тими кількома вигаданими російським командуванням, російськими керівниками наративами – що вони воюють з нацистами, намагаються забезпечити безпеку росіян, звільняють окуповані нацистами території та виконують різноманітні військові завдання, які їм поставив їхній президент. І ось на цьому базується вся ця бравада, риторика і всі ці постановочні їхні виступи з окопів, вони зараз робляться тільки з цією самою метою – щоб підтримувати ось цей російський наратив, щоб він не зникав з мізків населення, для якого вони ведуть мовлення», – зазначає Ірина Седова.
За посиланням – сюжет, в якому Авдєєв показує російське будівництво в окупованому Маріуполі та заявляє: «Компенсаційний центр на 200 осіб щойно здали в експлуатацію. Тут живуть ті, хто втратив дах над головою через обстріли ЗСУ».
У сюжетах військових кореспондентів Росії про мирну інфраструктуру завжди закладається ідея про те, що в руйнуваннях винні Сили оборони України, зазначають правозахисники.
«Це у них ще один великий напрямок роботи, що стосується дегуманізації та дегуманізації українських військових. Це прямо цілеспрямована величезна робота, яку вони всі проводять, без винятку. І блогери, і не блогери, і просто журналісти в ефірах російських телеканалів. Вони постійно розповідають, що українці самі себе бомблять, що вони підробили Бучу, що вони самі підірвали Каховську ГЕС. Звичайно, що Маріуполь теж самі бомбили. Самі себе вбивають», – каже Ірина Сєдова.
Ще в одному сюжеті Авдєєв стверджує, що на окупованій Херсонщині вже радіють приходу Росії.
«І настає прозріння для місцевих жителів. Вони розуміють, що спецоперація – це звільнення. Звільнення від брехні, звільнення від фашизму і бандерівського свавілля. Працюйте, брати», – каже Авдєєв у сюжеті.
У Постійному представництві президента України в АРК зазначають, що в цілому в російських ЗМІ простежуються однакові маркери, характерні не тільки для військових кореспондентів.
«Це висвітлення, умовно, підтримки з боку окупаційної влади та допомоги російським військовим. Тобто всю допомогу вони активно показують для того, щоб продемонструвати перед Кремлем, наскільки вони, місцева влада, залучені в ці процеси, щоб довше утриматися при владі. Друге – це для підвищення і заохочення мобілізації, незаконної мобілізації на тимчасово окупованих територіях. З одного боку – формування ненависті для цього психологічного кроку, а з іншого – стимулювання, щоб люди йшли і долучалися. І ще трек – це для залучення цивільного населення до волонтерської діяльності, саме в напрямку допомоги російським військовослужбовцям. Це три основні треки, які виконують військові кореспонденти, для чого їх використовує окупаційна влада Криму в тимчасово окупованому Криму», – говорить заступник Постійного Представника Президента України в АРК Денис Чистіков.
Прокуратура АРК і СБУ проводять досудове розслідування за статтею 436-2 Кримінального кодексу України – пропаганда війни – в межах якого перевіряється причетність до кримінального правопорушення і Юрія Авдєєва.
У 2023 році Авдєєв залишив військову журналістику і почав працювати на створеному росіянами в Запорізькій області телеканалі «За! ТВ», на якому випускає програми, наприклад, з такими заявами: «До речі, літаків, ракет і боєголовок до них, здатних уразити, у нас достатньо, щоб розправитися з хохлами та Україною, і тими, хто її вигодував. Але, повторюся, ядерна війна – це гіпотетичний сценарій, а ось терор щодо мирного населення для країни 404 – стовідсоткова реальність. Уже одинадцятий рік київський режим усіма можливими способами знищує жителів Донбасу».
Ганна Кривецька
Військовими кореспондентами на каналі «Крым 24» в різні роки були як кримчани-громадяни України, так і росіяни, які приїхали до Криму після анексії. Наприклад, зараз репортажі з війни робить Ганна Кривецька – громадянка Росії, яка переїхала на півострів.
Ще в 2020 році Кривецька працювала в ранковому розважальному ефірі Ставропольського телебачення. Тепер вона постійно виїжджає на окуповані території Запорізької та Херсонської областей.
Кривецька, як і Авдєєв, підходить до сюжетів креативно – з елементами пропаганди та героїзації військових РФ. За посиланням – матеріал, в якому вона декламує і згадує Петра Першого.
У 2024 році Кривецьку нагородили премією «Журналіст року», заснованою Росією в Криму. За спеціальний репортаж «На Запорізькому напрямку».
У репортажі Кривецької, наприклад, є ось такі інтерв'ю, спрямовані на розлюднення українських військових.
«Противник, він набагато жорстокіший, чи що. Я так скажу, що коли, наприклад, якщо є поранені й починається евакуація, вони навпаки, спеціально далі продовжують бити по цій цілі, поки не доб'ють групу, яка прийшла на евакуацію. Ну і оснащують теж противника непогано. Практично 80% – це західне. Не його зброя. У них людяності дуже мало. Дуже мало людяності. Можна сказати, що її практично немає. Ми більш гуманні, тому що ми – держава, і ми в будь-якому випадку повинні відрізнятися від них», – каже в сюжеті Кривецької російський військовий із позивним «Новосибірськ».
Сергій Георгієв
Кримчанин Сергій Георгієв родом із Сімферополя, він був шефредактором сайту «РИА Новости Крым», а в 2022 і 2023 роках – військовим кореспондентом.
Знімав репортажі на окупованій частині Херсонщини, у 2023 році отримав премію «Журналіст року» в номінації «Військовий кореспондент».
У березні 2024 року Георгієва призначили омбудсменом окупованої Росією території Херсонської області. У цій якості він приїжджав того ж року до Севастополя на форум «Знання.Герої», на якому розповідав севастопольській молоді про те, що на Херсонщині ставлення до Росії «змінюється на краще».
«Щиро вам скажу – настрій змінюється, настрій змінюється у кращий бік, тому що, на жаль, люди на собі відчули, прості люди, що таке український режим», – розповідав Георгієв.
Основна маніпуляція, яку вони використовують, полягає в тому, що вони називають злочин подвигом, а подвиг – злочином, за Орвеллом вони працюютьІрина Сєдова
«Всі, як один, кажуть, що в Україні йде боротьба з фашизмом і нацизмом. Тобто це основна установка, на якій базується вся інформаційна кампанія цієї окупаційної геноцидної війни, яку Росія з нами веде. І, в принципі, в цю риторику потім додаються різні барви, в ці наративи. Вони намагаються брехати і розповідати, що українські військові – вони всі нацисти і вони скоюють жахливі воєнні злочини. Вигадують, звичайно, що це злочини, розповідають, що чорне – це біле. Тобто у них ще одна така основна маніпуляція, яку вони використовують, полягає в тому, що вони називають злочин подвигом, а подвиг – злочином. За Орвеллом вони працюють», – зазначає аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.
Дмитро Макєєв
Військовий кореспондент «РИА Новости Крым», кримчанин Дмитро Макєєв – фотограф і відеооператор, до окупації Криму працював практично на всіх телеканалах Криму, певний період був і оператором на телеканалі ICTV. З 2022 року Макєєв неодноразово їздив на окуповану Херсонщину і в Запорізьку область, після чого проводив фотовиставки в різних містах Криму.
На півострові Макєєв отримав звання «Найкращий військовий кореспондент Криму 2023 року». Пише пости про те, що українці, мовляв, зруйнували Каховську дамбу. Називає Україну «країною нелюдів, які перемогли».
Макєєв проводить майстер-класи для кримської молоді, бере участь у пропагандистських військових форумах. На своїх виставках він розповідає, що до Росії, нібито, на Херсонщині стали краще ставитися.
«...Але за цей час ми відзначили важливу річ: рік тому діти «стріляли» в нас із палиць, а зараз хлопчаки вже грають в російські блокпости. Зробили невелику барикаду і дерев'яні автомати, і вітають нас. Без брехливої української пропаганди все стає на свої місця», – розповідав в інтерв'ю Макєєв.
Дмитро Макеєв і Сергій Георгієв у 2024 році були нагороджені Міністерством оборони Росії – не як журналісти, а як «учасники СВО» (СВО в Росії називають повномасштабну війну проти України – КР).
«Оскільки у них немає свободи слова, то вони вважають журналістів частиною державної політики. А насправді у них усі медіа – або державні, або під контролем держави, непрямим, але все одно. Вони належать якимось кремлівським олігархам, або опосередковано, через «Газпром», фінансуються все одно з бюджету. Тобто немає там якихось медіа, які можуть незалежно вести свою редакційну політику. Це – фікція, і цього вже давно немає. Принаймні, останні одинадцять років точно», – зазначає аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.
Михайло Андронік
Росіянин Михайло Андронік зараз – директор створеної РФ в Криму ДТРК «Таврида», вона ж «Вести Крым». Андронік родом із Санкт-Петербурга, медбрат за освітою. З 2014 року Андронік воював за Росію на Донбасі як ополченець, приїхав туди сам. У 2018 році припинив воювати, пояснював в інтерв'ю, що через Мінські угоди.
Андронік переїхав жити до Сімферополя і влаштувався кореспондентом у «Вести Крым».
З метою так званого патріотичного виховання окупаційна влада залучає військових кореспондентів, військових журналістів, але з тих, хто приїжджаєДенис Чистіков
У 2024 році його призначили директором цієї телекомпанії. Залучення на півострів громадян Росії для подібної діяльності – постійна практика російських чиновників у Криму, зазначають у представництві президента України.
«З метою так званого патріотичного виховання окупаційна влада залучає військових кореспондентів, військових журналістів, але з тих, хто приїжджає. Це або загальноросійські ЗМІ, військові інформаційні агентства, або так званих «ДНР», «ЛНР», тобто з цих регіонів, оскільки там була інша ситуація до повномасштабного вторгнення, тому вони проводили виховну роботу», – зазначає заступник Постійного Представника Президента України в АРК Денис Чистіков.
Михайло Андронік – не тільки директор «Вести Крым», він ще й військовий кореспондент для цього ж ЗМІ, і блогер. Використовує антиукраїнську риторику, знищення пам'яток української культури називає «денацифікацією». У блозі називає українців «хохлами», на своїй сторінці «ВКонтакте» українських військових – терористами, в сюжетах – бойовиками.
Олександр Турчин
35-річний сімферополець Олександр Турчин у 2022 році став військовим кореспондентом агентства News Front під псевдонімом LeX.
News Front, як відзначають медіаексперти, веде агресивну інформаційну війну проти України. У червні 2022 року Турчин створив проєкт «Вулиці Херсона», який займався проведенням масових антиукраїнських акцій, знищенням української символіки.
Турчину заочно висунуто підозру в колабораційній діяльності, зазіханні на територіальну цілісність і недоторканність України та виправдання збройної агресії РФ проти України.
2024 року Турчин добровільно мобілізувався, але продовжує вести свій блог у телеграмі, в якому називає українців «фашистами».
Олексій Живов
Російський військовий кореспондент-блогер Олексій Живов переїхав до Криму з Москви в 2015 році. Закликає до вияву жорстокості, наприклад, цитую «спепелити все на кордоні». Позиціонує себе як політолог, який їздить на позиції військ РФ.
Живов возить гуманітарну допомогу, релігійні шеврони. За посиланням – відео того, як Живов привозив вантаж до Херсонської області для 127-ї розвідбригади РФ із Севастополя.
Військовий кореспондент-блогер Олексій Живов часто з'являється в ефірах севастопольських телеканалів. Наприклад, роблячи заяви про те, що, мовляв, за операцією СБУ по атаці на російські аеродроми стоять Британія і США.
«Не могло ось це все статися, не будучи спланованим або як мінімум верифікованим у західних спецслужб ЦРУ, МІ-6. І треба ж розуміти, що ракетоносці ядерні не стільки є важливою ціллю для України, скільки є важливою ціллю саме для ЄС, для НАТО, для Британії та для Сполучених Штатів Америки. Тому що атаки на СЯС – сили ядерного стримування – порушують паритет ядерних носіїв і ядерних сил, так би мовити, членів ядерного клубу», – розповідав Живов в інтерв'ю.
Намагаються стерти суб'єктність України, українців, щоб розмити свою суб'єктність, щоб потім легше було виправдовувати і нести ось цей наратив, що Україна – це частина РосіїІрина Сєдова
Просування ідей про те, що Україна взагалі не є самостійною країною – один з основних наративів пропаганди Росії, який повторюють військові кореспонденти.
«Звичайно, це вже, скажімо так, їхні спроби розповісти, що ми тут взагалі не суб'єкт. Тобто, що українці фактично нічого не вирішують. Це ще один такий великий, впливовий наратив, що українці фактично ні на що не здатні, що у них немає ні держави, ні журналістів, нічого, ними повністю керує Захід. І ось це вони постійно намагаються у всіх своїх репортажах додати, що насправді ми ж не з Україною воюємо, а з НАТО і з Європою, із загниваючим капіталізмом, умовно. І вони постійно це вставляють якимись різноманітними способами. Вони таким чином намагаються стерти суб'єктність України, українців, щоб розмити свою суб'єктність, щоб потім легше було виправдовувати і нести ось цей наратив, що Україна – це частина Росії, яка просто збожеволіла і хоче чомусь від них відокремитися, хоча вони всі, українці, насправді – росіяни», – зазначає аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.
У Кримській правозахисній групі вважають, що постійні повторювані наративи військових кореспондентів – це спущена зверху державна політика Кремля. І вся ця діяльність спрямована на виправдання агресії Росії проти України.
